Шлях
до ринку для товару починається з розробки та впроваджен¬ня нової ідеї.
Ось чому інноваційна політика є основою товарної політики.
Інноваційна політика - це процес пошуку ідеї та створення нового товару
з урахуванням потреб споживачів, вихід ново¬го товару на ринок,
спостереження за його поведінкою на ринку.
Під новим товаром у маркетингу розуміють п'ять типів товарів:
1. Принципово новий товар, який задовольняє ті потреби споживачів, які
раніше не задовольнялись (ЕОМ, факсимільний, мобільний зв'язок і
телевізор, пізніше — відеомагнітофон).
2. Товар принципової новизни порівняно з наявними товарами-аналогами,
які задовольняли аналогічні потреби раніше (транзисторна апаратура щодо
лампової; парова турбіна щодо парової машини; лазерні
звуковідтворювальні диски щодо платівок; відеокамера щодо кінокамери
тощо).
3. Оновлені товари із вдосконаленими характеристиками (відеомагнітофони
із цифровою, системою запису, фотоапарати з автоматич¬ною системою
визначення відстані та витримки та ін.).
4. Товар, що є новим для конкретного ринку (не так багато часу минуло
відтоді, коли відеомагнітофон був новинкою для вітчизняного ринку, а
біотелевізор є таким і зараз).
5. Товар нової сфери використання (добре відомий "скотч" спеціа¬льного
побутового призначення застосовується для очищення верхньо¬го одягу від
пуху та порошинок),
Інноваційний маркетинг насамперед стосується товарів нових щодо тих, що є на ринку, а також принципово нових.
Потреби — це єдиний орієнтир у визна¬ченні будь-якого з інструментів
маркетингу — ціни, каналу розподілу, методів просування, але насамперед
у визначенні характеристик ново¬го товару. Очевидно, пошук ідей нового
товару слід починати саме у напрямі як найповнішого задоволення цих
потреб.
Пошук ідеї нового товару.
Існує понад 50 методів пошуку нових ідей):
• "мозкова атака" та її варіації (класична, анонімна, деструктивна, конструктивна, метод "а також...", техніка творчого співробіт¬ництва);
• конференція ідей (конференція ідей Гільде, метод 635, диску¬сія 66);
• синектика (класична, синектична, візуальна);
• метод контрольних запитань;
• метод морфологічного аналізу,
• метод колективного блокнота;
• опитування за допомогою карток;
• метод словесних асоціацій та ін.
Метод контрольних запитань реалізується за допомогою переліку запитань, розроблених А.Осборном, Т.Ейлоартом, Д.Пірсоном, Г.Л.Бушем та ін.
За кордоном широко використовується розробка А.Осборна із 9 груп запитань:
1. Яке нове застосування можна запропонувати для об'єкта?
2. Який інший об'єкт подібний до даного і що можна скопіювати?
3. Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, вигину, скру¬чуванню, повороту, зміні функцій, кольору, форми, контуру?
4. Що у технічному об'єкті можна збільшити (розміри, міцність, кількість елементів і т.п.)?
5. Що у технічному об'єкті можна зменшити (ущільнити, стиснути, прискорити, звузити, подрібнити)?
6. Що у технічному об'єкті можна замінити (елемент, матеріал, привід і т.п.)?
7. Що у об'єкті можна переробити (схему, компоновку, порядок роботи і т.п.)?
8. Що в об'єкті можна зробити навпаки?
9. Які нові комбінації елементів можливі?
|