|
|
Каталог рефератов
В разделе материалов: 21
Показано материалов: 1-10 |
Страницы: 1 2 3 » |
Поняття маркетингу.
Маркетинг - комплекс заходів в галузі досліджень торгівельно-збутової діяльності підприємства, по вивченню усіх чинників, здійснюючих вплив на процес виробництва та просунення товарів та послуг від виробника до споживача.
Елементи маркетингу:
1. вивчення споживача
2. дослідження мотивів його поведінки на ринку
3. аналіз безпосередньо ринку
4. дослідження продукту (виробу чи послуг)
5. аналіз систем і методів реалізації продукту
6. аналіз обсягу товарообороту підприємства
7. вивчення конкурентів, визначення форм і рівня (ступеню жорсткості) конкуренції
8. дослідження рекламної діяльності
9. визначення найбільш ефективних засобів просунення товару на ринку
10. вивчення "ніши" ринку
"Ніша" ринку - область виробничої і комерційної діяльності, в якій підприємство має найкращі можливості (у порівнянні з потенційними конкурентами) по реалізації своїх переваг для збільшення товарообігу.
КАТЕГОРІЇ МАРКЕТИНГУ:
• НЕСТАТОК(нужда): почуття відчування людиною нестачі будь-чого.
• ПОТРЕБА (потребность): нестаток, який прийняв специфічну форму у відповідності з культурним рівнем та особистістю індивідуума.
• ЗАПИТ(запрос): потреба, яка підкріплена купівельною спроможністю.
• ТОВАР: все, що може задовольнити потребу чи нестаток та пропонується ринку з метою звернення уваги, придбання, використання чи купівлі.
• ОБМІН: акт отримання від будь-кого об’єкту, який бажається, з пропозицією будь-чого взамін.
• УГОДА (сделка): комерційний обмін цінностями між двома сторонами.
• РИНОК: сукупність існуючих та потенційних покупців товару.
маркетинг |
Просмотров: 1056 |
Загрузок: 138 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
Сутність маркетингу та його концепції
1 Поняття маркетингу тісно пов’язане з виникненням торгівлі, а значить і ринку. "Маркетинг” (з англ.) означає комерційну або іншу діяльність в умовах ринку. За свідченнями археологів організована торгівля вперше виникла на території стародавньої держави Фінікії (сучасна територія Єгипту, Лівії, Тунісу), приблизно 4 тис. р. до н.е.
На території Європи перші ринки-ярмарки виникли в грецьких містах-державах. Поступово починаючи з 13ст. для отримання права займатися ринковою діяльністю потрібно було мати документ – Магдебурзьке право. Ринок, в сучасному його понятті виник приблизно 170 р. тому в Англії.
Найбільший внесок у розвиток маркетингу як науки про ринок внесло США. У зв’язку з великою економічною кризою, постало питання про розробку основ теорії функціонування ринку, в результаті чого була створена його кейнсіанська модель. На поч. 50-рр 20ст. В обіг був введений термін маркетинг. В СРСР маркетинг розглядався як "буржуазна теорія гнилого капіталізму”, в результаті чого СРСР не був суб’єктом світового ринку. В Україні теорія маркетингу почала впроваджуватись на поч. 90-х рр., після здобуття незалежності.
2 Існує біля 20 різних визначень поняття маркетингу, найбільш загальним і всеохоплюючим є визнання маркетингу як філософії бізнесу. Найбільш поширене: маркетинг – комплексний системний підхід до вивчення проблем ринку, що охоплює усі стадії руху товарів від вивчення попиту на нього до збуту конкретним споживачам.
Мета маркетингу – отримання обґрунтованого прибутку.
маркетинг |
Просмотров: 1184 |
Загрузок: 137 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
Шлях до ринку для товару починається з розробки та впроваджен¬ня нової ідеї. Ось чому інноваційна політика є основою товарної політики.
Інноваційна політика - це процес пошуку ідеї та створення нового товару з урахуванням потреб споживачів, вихід ново¬го товару на ринок, спостереження за його поведінкою на ринку.
Під новим товаром у маркетингу розуміють п'ять типів товарів:
1. Принципово новий товар, який задовольняє ті потреби споживачів, які раніше не задовольнялись (ЕОМ, факсимільний, мобільний зв'язок і телевізор, пізніше — відеомагнітофон).
2. Товар принципової новизни порівняно з наявними товарами-аналогами, які задовольняли аналогічні потреби раніше (транзисторна апаратура щодо лампової; парова турбіна щодо парової машини; лазерні звуковідтворювальні диски щодо платівок; відеокамера щодо кінокамери тощо).
3. Оновлені товари із вдосконаленими характеристиками (відеомагнітофони із цифровою, системою запису, фотоапарати з автоматич¬ною системою визначення відстані та витримки та ін.).
4. Товар, що є новим для конкретного ринку (не так багато часу минуло відтоді, коли відеомагнітофон був новинкою для вітчизняного ринку, а біотелевізор є таким і зараз).
5. Товар нової сфери використання (добре відомий "скотч" спеціа¬льного побутового призначення застосовується для очищення верхньо¬го одягу від пуху та порошинок),
Інноваційний маркетинг насамперед стосується товарів нових щодо тих, що є на ринку, а також принципово нових.
Потреби — це єдиний орієнтир у визна¬ченні будь-якого з інструментів маркетингу — ціни, каналу розподілу, методів просування, але насамперед у визначенні характеристик ново¬го товару. Очевидно, пошук ідей нового товару слід починати саме у напрямі як найповнішого задоволення цих потреб.
маркетинг |
Просмотров: 946 |
Загрузок: 107 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
Поняття "товар” є центральним поняттям всієї економічної теорії. За визначенням А.В.Калини, В.В.Осокіної "товар – це подукт виробництва або діяльності людини, створений для задоволення якихось потреб за допомогою обміну. З цього визначення випливають дві властивості товару, дві його сторони: споживна вартість та здатність обміну одного товару на інший”[2;30].
Споживна вартість, тобто здатність товару задовольняти ті чи інші потреби – це якісна сторона товару. Її характеризують певні відмінні риси. Споживна вартість товару має бути продуктом праці, людської діяльності. Якщо якась корисна річ не є результатом такої діяльності (наприклад, вода у природному джерелі), то ця річ не має споживної вартості товару.
Споживна вартість товару завжди має суспільний характер, адже задовольняє потреби ринку, а отже, суспільства.
Споживна вартість товару надходить у споживання тільки за допомогою обміну, купівлі-продажу. Продукти натуральної феодальної ренти, незважаючи на свою корисність, привласнювалися феодалом безкоштовно, без еквівалентного обміну, отже, не мали споживної вартості товару.
Далі, споживна вартість товару завжди має історичний характер, тобто виникає, розвивається і зникає під час виникнення й розвитку товарного виробництва і кожного окремого товару.
Два товари обмінюються на ринку через те, що пересіклися потреби їх власників. Отже, споживна вартість товару як економічна категорія виражає ринкові відносини між товаровласниками із задоволення їхніх потреб.
Друга властивість товару, що випливає з його визначення, полягає в його здатності обмінюватися на інший товар. Підставою цієї властивості є вартість певного товару. Якщо споживна вартість – це кількісна сторона товару, то вартість є якісною стороною. Вона визначається витратами праці, капіталу, фізичних і духовних сил людини, його знаннями, досвідом і майстерністю, потрібними для виготовлення даного товару. Обмін одного товару на інший можливий за умови рівності цих витрат на їх створення, тобто рівності їх вартостей.
Обмін товарів відбувається в певній пропорції. Наприклад, якщо при бартерному обміні (обміні без посередництва грошей) одна одиниця деякого товару обмінюється на чотири одиниці інакшого товару, то між ними, таким чином, встановлюється певна пропорція. Таке співвідношення, в якому дин товар обмінюється на інший, називається міновою вартістю. Отже, вартість товару виявляється на ринку за допомогою мінової вартості. Мінова вартість уявляє собою форму прояву вартості товару на ринку.
"Вартість товару як економічна категорія також виражає ринкові відносини між товаровласниками (між продавцем і покупцем) по витратах праці, капіталу та інших видатків на виробництво їх товарів” [2;31].
В кожному товарі втілюється праця, витрачена на його виробництво. Праця, втілена в товарі, має подвійний характер. З одного боку, це конкретна праця, тобто праця якогось певного виробника того чи іншого фаху. З другого боку, це абстрактна праця, тобто певна частка сукупної праці всіх членів суспільства. Конкретна праця створює таку властивість товару, як споживна вартість, абстрактна праця створює іншу властивість – вартість.
маркетинг |
Просмотров: 837 |
Загрузок: 117 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржу¬азної політичної економії. Йін народився в сім") лондонського біржового мак¬лера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона, допомагає батькові в його біржових операціях. Згодом він зай¬мається біржовими операціями самостійно і наживає велике багатство.
Рікардо не одержав систематичної освіти і самостійно вивчав математику, фізику, хімію, геологію, теологію, літературу. Якийсь час він працював викла¬дачем математики, двічі обирався шерифом, аз 1819 до 1823 р. був членом англійського парламенту. Рікардо активно працює в парламентських комісіях, часто виступає з промовами з економічних питань. Його перші економічні праці були присвячені проблемам грошового обігу. В 1817 р. була опублі¬кована його головна праця «Начала політичної економії і оподаткування».
У цій праці, як і в інших, Рікардо виступає як ідеолог промислової бур¬жуазії. Причому він не лчше розробляє економічну програму буржуазного розвитку, а й бере активну участь у політичній боротьбі буржуазії з землевлас¬никами.
Як і Сміт, Рікардо розглядає капіталістичні відносини як природні й вічні. Він розвиває смітівську ідею про особистий інтерес як основну рушійну силу суспільного розвитку в умовах повної свободи дій. Але у нього не всякий егоїстичний інтерес є рівноцінним. На перше місце він ставить інтереси про¬мислової буржуазії Н рішуче виступає проти лендлордів.
Основне завдання політичної економії Рікардо вбачає у відкритті законів розподілу. Якщо Сміт досліджує природу зростання багатства — тобто еко¬номічного зростання,— то Рікардо розглядає розподіл як фактор зростання. У передмові до першого видання своєї праці він пише: «Визначити закони, які керують цим розподілом (на прибуток, ренту і заробітну плату.— Л. К.),— головне завдання політичної економії»^ В передмові до третього видання
Рікардо підкреслює намагання більш повно, ніж у попередньому виданні, викласти свої погляди на цінність.
Теорія вартості. Рікардо, як і Сміт, розрізняє споживну і мінову цін¬ність. Корисність (споживна цінність), підкреслював він, не є мірилом мінової цінності, хоча вона абсолютно необхідна для неї. Товари свою мінову цінність черпають з двох джерел — рідкості і кількості праці, що необхідна для їх добу¬вання. Існують товари, цінність яких визначається виключно їх рідкістю (ста¬туї, картини, раритетні книги, монети). Цінність цих товарів не визначається кількістю праці, витраченої на їх виготовлення, і змінюється залежно від ба¬гатства і смаків споживача. Проте їх кількість у загальній масі товарів незнач¬на. Мінова цінність переважної кількості товарів визначається працею.
Оскільки мінова цінність — категорія відносна, яка знаходить свій прояв у певній кількості іншого товару, Рікардо виявляє й абсолютну цінність, суб¬станцію якої становить праця. Проте він не розвиває цю ідею, а зосереджує основну увагу на дослідженні саме мінової цінності.
Рікардо підтримує Сміта в його трактуванні цінності працею і критикує за її визначення працею, що купується. Не сприймає Рікардо й смітівського тлумачення цінності як суми доходів. У Рікардо цінність виступає як первинна величина, що визначається працею і розподіляється на доходи.
На цінність товарів, підкреслював Рікардо, впливає не лише праця, безпо¬середньо витрачена на їх виробництво, а й капітал, тобто праця, витрачена на знаряддя, інструменти, будівлі, що беруть участь у виробництві.
Рікардо, як і Сміт, ототожнює капітал із засобами виробництва. Але якщо Сміт цю категорію пов'язував з капіталістичним способом виробництва, існуванням найманої праці, то Рікардо трактує її позаісторично. У нього все, що бере участь у виробництві, навіть знаряддя первісної людини, становить капітал. А звідси висновок про правомірність прибутку на капітал. Решта цінності йде на оплату праці.
маркетинг |
Просмотров: 976 |
Загрузок: 102 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур¬ного періоду. В його працях і в працях його послідовника Д. Рікардо класична буржуазна політична економія набула найвищого розвитку.
Народився А. Сміт у шотландському місті Керколді в родині митного чи¬новника. Навчався в університетах Глазго і Оксфорді, де вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику. В 1751 р. був обраний професором університету в Глазго і згодом очолив там кафедру моральної філософії. В 1764 р. Сміт залишає університет і стає вихователем англійського герцога Баклю, з яким подорожує протягом трьох років. Перебуваючи у Франції, Сміт знайомиться з енциклопедистами і фізіократами. Повернувшись до Англії, він оселився в- рідному місті Кірколді, де працює над своєю книгою «Дослідження про причини і природу багатства народів». Вона була опублікована в 1776 р. і принесла Сміту світову славу. Його стали називати шотландським мудрецем, творцем нової науки — політичної економії. Останні роки свого життя Сміт працював митним комісаром Шотландії.
Наоліюючи філософів-просвітителів, які за вихідний пункт своєї системи брали «соціальну людину», Сміт ставить перед собою наукове завдання її ком¬плексного дослідження. В своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. В «Багатстві народів» Сміт досліджує «людину економічну». Це дослідження не ізольоване від двох інших аспектів людської природи.
Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктивним. Він вдається і до аналізу внутрішніх закономірностей економічних явищ, які вив¬чає, і до опису їх зовнішніх проявів. Працям Сміта притаманні системність, історизм і еволюціонізм. Щодо історизму, який заперечувався в марксистській літературі (на тій підставі, що Сміт трактує капіталізм як вічний спосіб вироб¬ництва), то він проявляється в тому, що у Сміта звичаї, інститути, економічні категорії змінюються. Неоднакові вони і в різних народів, і вивчення, і пізнання їх можливе лише в процесі еволюції. Суспільство Сміт розглядає як сукупність індивідів, що наділені від природи певними властивостями, які наперед визначають їх економічну поведінку. Основними з них виступають такі, як трудове походження життєвих благ, схильність до обміну послугами, або результатами своєї праці, егоїстичні інтереси людини — намагання покращити своє становище.
Трудове походження життєвих благ змушує людину приносити в жертву «своє дозвілля, свободу, спокій», тобто терпіти певні тілесні й душевні тягарі. Схильність до обміну, «схильність міняти, вимінювати, обмінювати один пред¬мет на інший» — одна з вирішальних ознак людської природи. Вона зумов¬лює те, що люди через розподіл праці концентрують свою діяльність на якійсь певній її формі, що підвищує її продуктивність. Керуючись егоїстичними інтересами, пошуком особистої вигоди, людина оптимізує свою діяльність, а це обертається вигодою для всього суспільства.
Розвиваючи вчення основоположників класичної політичної економії про «природний порядок», Сміт звільняє його від феодальних нашарувань. Він підкреслює, що в умовах «природного порядку» (вільної конкуренції), склад¬ною взаємодією господарської діяльності людей керує «невидима рука». Тобто економічне життя людей підпорядковується об'єктивним закономірностям. У трактуванні «природного порядку» Сміт виходить з двох принципів: об'єктив¬ної закономірності природи, дії об'єктивних законів природи, «невидимої руки» і «природної свободи людини». Дія об'єктивних законів благодійно спря¬мована до людини.
маркетинг |
Просмотров: 971 |
Загрузок: 103 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
Проаналізуємо раціональність структури досліджуваного підприємства. ЗАТ „АСТ” має 5-рівневу ієрархічну градацію, ланки якої умовно назвемо так: власники (збори акціонерів), керівництво компанії, менеджери середньої ланки, начальник відділу, співробітник.
У випадку, якщо б підприємство мало лінійно чи лінійно-функціональну структу схема проходження інформації мала б наступний вид: співробітник - - начальник відділу - менеджери середньої ланки - керівництво компанії - власники і назад.
При матричній структурі умова прямоточности виконується тільки на відрізку "співробітник - керівник проекту". Однак реально до вирішення питання буде залучатися якесь число начальників відділів, так що потік буде мати безліч "завихрінь", що залежать від суб'єктивних факторів.
При дивізіональній структурі управління інформаційний потік проходить по ланцюжку "співробітник - начальник відділу – менеджер середньої ланки" і назад. У даному випадку час, затрачуваний на аналіз інформації й ухвалення рішення, із просуванням по ієрархії буде зменшуватися. Особливо сильно це проявиться на рівнях "начальник відділу - менеджер середньої ланки ".
У матричній і дивізіональній структурах рух інформації можна охарактеризувати як рівнобіжний, у лінійно-функціональної - як паралельно-послідовний.
Час "робочого періоду" в умовах дивізіональної структури найменший в порівнянні з іншими. При лінійній схемі істотно зростає час між операційних перерв на вищих рівнях. Міжопераційні перерви мають місце також при матричній моделі, але їхня величина вже залежить від багатьох суб'єктивних факторів, що саме по собі є негативним чинником.
Для аналізу ступеня перекручування інформації при застосуванні різних організаційних структур можна використовувати положення загальної теорії передачі інформації, відповідно до якої шуми мають властивість адитивности. Отже, чим більше в ланцюзі передачі проміжних ланок, тим нижче шанси кінцевої інстанції одержати неспотворену інформацію. Крім того, на практиці ступінь перекручування інформації зростає в міру видалення від безпосереднього виконавця. Найбільший позитивний ефект по цьому параметрі можна одержати при побудові організації по дивізіональному принципі, як ми бачимо це у досліджуваного підприємства.
маркетинг |
Просмотров: 887 |
Загрузок: 83 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
Пeршим проявом ідей буржуазної політекономії став меркантилізм. У Західній Європі він зародився вже у XV ст., але широке розповсюдження отримав у XVII ст. Головною передумовою генезису меркантилізму був розклад феодалізму та зародження капіталізму. Виникнення капіталістичного способу виробництва у країнах Західної Європи відносять до XVI ст. До того в окремих містах узбережжя Середземного моря можна було спостерігати лише деяке зародження капіталістичних відносин. Велике значення для формування капіталістичного способу виробництва мало первісне нагромадження капіталу. Воно було пов'язане з найбільш грубими формами насильства: розоренням дрібних виробників, поневоленням колоній, работоргівлею, державними позичками, податковою системою, протекціонізмом. Ці насильницькі заходи проводилися при активній підтримці держави.
Значно прискорило розвиток капіталістичного виробництва виникнення світового ринку. Початок формування останнього поклали великі географічні відкриття XV—XVI ст. Після відкриття Америки і морського шляху навколо Африки почалося небувале зростання зовнішньої торгівлі країн Західної Європи. Дрібне товарне виробництво не могло задовольнити зростаючий попит на промислові вироби. Назріла необхідність створення капіталістичних підприємств, які могли б поставляти великі партії товарів на експорт. З'явилися великі майстерні, що працювали під контролем капіталістів (проста корпорація). Запроваджений розподіл праці обумовив перетворення капіталістичне організованих майстерень у мануфактури.
Велику роль у виникненні капіталістичного виробництва відіграв торговий капітал, який у період розкладу феодального способу виробництва був панівною формою капіталу. Світова торгівля призвела до зосередження величезних багатств у окремих осіб, перш за все, купців і монопольних торговельних компаній. Торговий капітал підпорядковував дрібних виробників і одночасно сам проникав у сферу виробництва.
Разом з капіталізмом виникла і розвивалася буржуазна економічна думка. Розклад феодального устрою, розвиток товарно-грошових відносин, зародження капіталістичного укладу зачіпали інтереси усіх верств населення і надавали питанням економічного розвитку у період пізнього феодалізму більшого значення. Ліквідація монополії церкви у сфері ідеології, зростання наукових знань створили сприятливі умови для вивчення і узагальнення явищ економічного життя. З'явилося багато економічної літератури, що ставила своєю головною метою визначення характеру та завдань економічної політики.
Меркантилізм як перша теоретична розробка капіталістичного способу виробництва виник на основі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу і вирішував практичні питання прискорення цього процесу. Намагаючись перебороти гострі економічні суперечності, які породжував розклад феодальної системи, дворянський абсолютизм у Франції, Росії та в інших країнах Західної Європи намагався форсувати торгівлю і промисловість меркантилістськими методами, щоб усунути економічну обмеженість феодалізму шляхом розвитку мануфактурної промисловості.
Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії, і саме тому
Голландія, яка у XVII ст. досягла надзвичайного розквіту та збагачення, розвиваючи судноплавство, зовнішню торгівлю та колоніальну експансію, була проголошена ідеалом меркантилізму. Меркантилісти закликали вчитися у Голландії і поступово на цей шлях ставала Англія, Франція, Португалія,
Іспанія.
Отже, меркантилізм не був випадковим явищем в історії економічної думки Європи. Він мав реальну базу, відзначався практицизмом і вирішував актуальні проблеми свого часу.
Маркетинг (от английского market - рынок ) комплексная система организации производства и сбыта продукции, ориентированная на удовлетворение потребностей конкретных потребителей и получение прибыли на основе исследование и прогнозирования рынка, изучения внутренней и внешней среды предприятия-экспортера, разработки стратегии и тактики поведения на рынке с помощью маркетинговых программ. В этих программах заложены мероприятия по улучшению товара и его ассортимента, изучению покупателей, конкурентов и конкуренции, по обеспечению ценовой политики, формированию спроса, стимулированию сбыта и рекламе, оптимизации каналов товародвижения и организации сбыта, организации технического сервиса и расширения ассортимента представляемых сервисных услуг. Маркетинг как порождение рыночной экономики является в определенном смысле философией производства, полностью (от научно-исследовательских и проектно-конструкторских работ до сбыта и сервиса ) подчиненной условиям и требованиям рынка, находящимся в постоянном динамическом развитии под воздействием широкого спектра экономических, политических, научно-технических и социальных факторов. Предприятия-производители и экспортеры рассматривают маркетинг как средство для достижения целей, фиксированных на данный период по каждому конкретному рынку и его сегментам, с наивысшей экономической эффективностью. Однако это становится реальным тогда, когда производитель располагает возможностью систематически корректировать свои научно-технические, производственные и сбытовые планы в соответствии с изменениями рыночной конъюнктуры, маневрировать собственными материальными и интеллектуальными ресурсами, чтобы обеспечить необходимую гибкость в решении стратегических и тактических задач, исходя из результатов маркетинговых исследований. При этих условиях маркетинг становится фундаментом для долгосрочного и оперативного планирования производственно-коммерческой деятельности предприятия, составления экспортных программ производства, организации научно-технической, технологической, инвестиционной и производственно-сбытовой работы коллектива предприятия, а управление маркетингом важнейшим элементом системы управления предприятием.
маркетинг |
Просмотров: 885 |
Загрузок: 120 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
В условиях жесткой конкуренции и роста издержек непременным условием выживания субъекта экономики становится маркетинг. Интерес к этой деятельности усиливается по мере того, как все большее число организаций в сфере предпринимательства, в международной сфере и некоммерческой сфере осознают, как именно маркетинг способствует их более успешному выступлению на рынке. Это касается как нашей страны, находящейся сейчас в переходном периоде, так и США, где многие предприятия добывающей и тяжелой промышленности также лишь недавно обратились к маркетингу.
Маркетинг (от английского market - рынок ) комплексная система организации производства и сбыта продукции, ориентированная на удовлетворение потребностей конкретных потребителей и получение прибыли на основе исследование и прогнозирования рынка, изучения внутренней и внешней среды предприятия-экспортера, разработки стратегии и тактики поведения на рынке с помощью маркетинговых программ. В этих программах заложены мероприятия по улучшению товара и его ассортимента, изучению покупателей, конкурентов и конкуренции, по обеспечению ценовой политики, формированию спроса, стимулированию сбыта и рекламе, оптимизации каналов товародвижения и организации сбыта, организации технического сервиса и расширения ассортимента представляемых сервисных услуг. Маркетинг как порождение рыночной экономики является в определенном смысле философией производства, полностью (от научно-исследовательских и проектно-конструкторских работ до сбыта и сервиса ) подчиненной условиям и требованиям рынка, находящимся в постоянном динамическом развитии под воздействием широкого спектра экономических, политических, научно-технических и социальных факторов. Предприятия-производители и экспортеры рассматривают маркетинг как средство для достижения целей, фиксированных на данный период по каждому конкретному рынку и его сегментам, с наивысшей экономической эффективностью. Однако это становится реальным тогда, когда производитель располагает возможностью систематически корректировать свои научно-технические, производственные и сбытовые планы в соответствии с изменениями рыночной конъюнктуры, маневрировать собственными материальными и интеллектуальными ресурсами, чтобы обеспечить необходимую гибкость в решении стратегических и тактических задач, исходя из результатов маркетинговых исследований. При этих условиях маркетинг становится фундаментом для долгосрочного и оперативного планирования производственно-коммерческой деятельности предприятия, составления экспортных программ производства, организации научно-технической, технологической, инвестиционной и производственно-сбытовой работы коллектива предприятия, а управление маркетингом важнейшим элементом системы управления предприятием.
маркетинг |
Просмотров: 852 |
Загрузок: 87 |
Добавил: admin |
Дата: 2010-02-05
|
|
Массовая миграция населения стала одним из характерных явлений жизни мирового сообщества второй половины ХХ века. Наряду с мировыми рынками товаров, услуг и капиталов возникает и взаимодействует с ними мировой рынок рабочей силы. Рабочая сила, перемещаясь из одной страны в другую, предлагает себя в качестве товара. Таким образом, осуществляется международная трудовая миграция, ставшая частью системы международных экономических отношений.
Международная миграция рабочей силы - это перемещение трудоспособного населения из одних государств в другие сроком более чем на год со сменой постоянного места
жительства или возвращением к нему в целях поиска работы.
Международная миграция рабочей силы имеет давнюю историю. В ряде стран, в частности, в США, Канаде, Австралии и некоторых других не только экономика, но и политическая система и культурные традиции сформировались за счет массовой иммиграции из стран Старого света в ХVIII - начале ХХ веков. По имеющимся оцен-кам, в середине 90-х годов ХХ века по крайней мере 125 млн. чел. жили за пределами тех стран, гражданами которых они являлись. В настоящее время в основном происходит миграция рабочей силы из бедных стран в более богатые. Среди мигрантов увеличивается доля высококвалифицированных рабочих. Более половины международного перелива рабочей силы сейчас происходит между развивающимися странами (например, из стран Южной Азии в нефтедобывающие страны Персидского залива). В целом за последнее десятилетие в мире ежегодно переезжают из страны в страну более 20 млн. чел.
|
|
|